Несплата аліментів не є підставою для відступлення від принципу рівності часток при поділі спільного майна подружжя ⚖Правова позиція Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2023 року в справі №462/1024/21
Жінка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про поділ спільного майна подружжя та припинення права власності.
В обґрунтування позову зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох дітей. Під час шлюбу сторони придбали у власність квартиру. Відповідач не сплачує аліменти на утримання дітей, а тому жінка вважала, що є підстави для відступу від принципу рівності часток при поділі майна подружжя та визнання за нею права власності на 3/4 частини вказаної квартири. Крім того, позивач вказувала на те, що частина у спірній квартирі у розмірі 1/4 є незначною, відповідач чинить їй перешкоди у користуванні квартирою і спільне проживання з ним є неможливим, тому є необхідним припинити право власності відповідача на цю частину квартири та визнати за нею право власності на таку.
⚖Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, визнано квартиру спільним майном подружжя, та визнано за позивачкою право власності на 2/3 частини квартири. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за позивачем право власності на 2/3 частини квартири, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач має заборгованість за аліментами у розмірі 51 195,55 грн, що є достатньою підставою для відступу від рівності часток у майні подружжя.
Водночас відмовляючи у задоволенні позовних вимог про припинення права власності відповідача на 1/4 частини спірної квартири, суд першої інстанції виходив із того, що вони не підтверджені належними та допустимими доказами.
⚖Постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання за позивачкою права власності на 2/3 частини квартири та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за нею право власності на 1/2 частини спірної квартири. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності на 2/3 частини квартири та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив зі того, що сам по собі факт проживання малолітніх дітей сторін із позивачем та несплата відповідачем аліментів на їх утримання не є підставою для збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя (колишнього подружжя) на користь того із батьків, з ким проживають діти.
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що жінка не позбавлена можливості у порядку Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця щодо примусового стягнення аліментів з колишнього чоловіка.
⚖Верховний Суд в постанові від 24.04.2023 зазначив, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз указаних норм свідчить про те, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України, в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але й інші обставини.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 373/185/21.
❗Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачкою права власності на 2/3 частини квартири та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що ✅сам по собі факт проживання малолітніх дітей сторін із позивачем та несплата відповідачем аліментів на їх утримання не є підставою для збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя (колишнього подружжя) на користь того із батьків, з ким проживають діти.
Також апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що жінка не позбавлена можливості у порядку Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця щодо примусового стягнення аліментів з колишнього чоловіка.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки достатніх підстав для відступлення від принципу рівності часток у спільному сумісному майні подружжя немає, тому спірне майно сторін підлягає поділу в рівних долях.
Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції застосовав норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 є безпідставними з огляду на таке.
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що факт усунення відповідача протягом тривалого часу від виконання своїх обов’язків з утримання, догляду, лікування їхніх неповнолітніх дітей, які страждають на важкі хронічні захворювання, та від обов’язку матеріального забезпечення сім’ї; виконання позивачем одноособово цього обов’язку, як матір’ю, що ставить її у більш невигідне матеріальне становище поряд із відповідачем, свідчить про на наявність правових підстав для застосування положень частин другої та третьої статті 70 СК України, у редакції, чинній з 08 липня 2017 року, та задоволення позову у повному обсязі про відступлення від засад рівності часток при його поділі.
Натомість, у справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що позивач пред’являючи вимогу про збільшення її частини у спільному сумісному майні подружжя, посилалася лише на те, що відповідач належним чином не сплачував аліменти на утримання дітей і станом мав заборгованість з їх сплати у сумі 51 195, 55 грн. Крім того, апеляційний суд встановив, на момент перегляду справи в апеляційному порядку заборгованість відповідача зі сплати аліментів відсутня, що підтверджено і представниками сторін у справі.
